Господь приймає кожного з нас у кожну мить нашого життя. Бог нас приймає, не ставлячи жодних умов.
Прийняти — це не погоджуватися, що вона робить добре чи зле. Прийняти — це «прийняти» реальність, якою вона є, бо за кожною ситуацією «стоїть» Господь.
Нам трудно прийняти особу, бо ми «бачимо» її поведінку, якусь емоційну реакцію. Ми переживаємо якісь емоції, і ця людина також. Це впливає на те, як особа це каже і як ми її чуємо. Тому частіше свої оцінювання і судження робимо через призму власних почуттів.
Коли почнемо розуміти почуття одні одних та не зупинятися на них, а тим паче, бачити за всім Бога, то нам легше буде спілкуватись і зустрічатись одні з одними. Тому стараймося не оцінювати людину, а прийняти і зрозуміти її. А коли я буду прагнути когось зрозуміти, то неминуче спробую зустріти цю людину такою, якою вона є.
У зустрічі і розмові з іншими варто менше говорити. Бо я тоді висловлюю те, що переживаю і бачу: я бачу, що ти злосна; на мій погляд, ти сьогодні маєш гарний вигляд; мені тяжко стерпіти, коли ти це говориш; мені смакує цей борщ, який ти зварила; твоя поведінка мене ранить. Особливо в трудних ситуація і зустрічах варто розуміти свої емоції. Тоді зможемо оцінювати вчинки і події, але не людину.
Приймати і розуміти іншу людину, а не оцінювати її — це підстава до будь-якої зустрічі.
Ми не оцінюємо особистости іншого, але можемо бачити його вчинки. Прийняти їх із любов’ю. Коли я не згідний, то краще сказати: я не розумію тебе. Важливо вміти «ділитись» собою, своїм сприйняттям тих чи інших ситуацій. Однак легко сказати, щоб ми відкривались і ділились з іншими. Тяжко відкритись іншим, бо ми завжди одягаємо якісь маски і боїмося, що інші побачать мене без цієї маски.
